Чоловічий італійський костюм епохи Відродження XV-XVI століття

Елемент італійського чоловічого одягу епохи Відродження - спідній одяг складався з “камічі” — сорочки, “кальцоні” — роз’ємних вузьких штанів-панчіх і “сотовесте” (Деякі автори “сотовесте” називають “фарсетто”) — вузької безрукавки або куртки з рукавами, до якої прив’язували тасьмами кальцоні.

Різноманітний верхній чоловічий італійський одяг був вільним, його основа — плащ, що м’яко покриває тіло людини. І, якщо ліф — “джорне” у молодих людей гарно облягав фігуру, то відкидні рукави найхимерніших фасонів створювали ту пластичну красу, яка так вирізняла італійський костюм. Джорне по суті являє собою італійський варіант загальноєвропейського упелянда середньої довжини, який носили молоді люди. Поєднання вільно спадної тканини рукавів, закладених складками по пройві та іноді викроєних у формі повного кола, оздоблених унизу кольоровою смугою тканини, екревісами, перами або дорогим хутром, із чіткою формою стану джорне, перетягнутого в талії поясом,— створювало багаті мальовничі ефекти. У такому одязі чоловік виглядав особливо молодим. І дійсно героєм, ідеалом у цей час стає молодий чоловік, майже юнак. Світогляд людей нової епохи складався серед молоді й історично був призначений їй, і не випадково італійські гуманісти приділяли так багато уваги світському вихованню молодого покоління.

Юність вигляду чоловіка підкреслюється напівдовгим волоссям, завитим і пишно збитим на кінцях, ретельно поголеним обличчям. Стрункі ноги обтягують вузькими кальцоні, які часто, за традицією середньовіччя, роблять асиметричними за кольором.

У цей час, тобто у XV столітті, багате парадне вбрання вже носять із дорогих шовкових тканин із кольоровим або парчевим (із металевими нитками) візерунком. Багатство прагне заявити про себе й зовнішнім виглядом пополо ґрассо.

Шлюбні союзи герцогів Італії з родинами владних осіб Німеччини та Бургундії привносять іноді ті чи інші елементи костюмів цих країн. Прикладом цьому можуть слугувати екривіси, що спочатку з’явилися в Німеччині, потім у Бургундії й завезені до Італії німцями в період сватання Фрідріха III до Елеонори Арагонської.