Іспанський костюм доби Відродження

Ідея визволення рідної землі від іноземних загарбників об’єднувала іспанський народ упродовж майже п’яти століть і дала сили винести всі тяготи реконкісти. У 1492 році остання частина території Іспанії — Гранада була очищена від маврів. Із цієї багатовікової боротьби Іспанія вийшла доволі сильною державою, і процес централізації влади, висунутий самим ходом історичних подій, по суті, був завершений на два десятиліття раніше, ніж закінчилася реконкіста.

Оповитий славою ввійшов в історію Іспанії період реконкісти. Зовнішній вигляд іспанця різко змінюється у XVI столітті, і щоб зрозуміти це, слід коротко звернутися до попереднього періоду.

З усіх західноєвропейських країн лише Іспанія перебувала під таким тривалим іноземним ярмом і зуміла зрештою відстояти свою самостійність: явище виняткове, що визначає багато сторін національного характеру іспанця. Протягом реконкісти всі іспанці були воїнами: і феодали, і дрібні ідальго, і ремісники, і селяни. Селяни становили основну масу військ, і участь у реконкісті звільняла їх від кріпацької залежності. П’ятивіковий стан війни зробив учасників реконкісти багатьох поколінь професіоналами-воїнами. Але ось закінчилася війна з маврами, почалося мирне життя й з’явилися нові турботи. Слава ж про колишні воєнні подвиги жила в пам’яті поколінь, і ідеал воїна став втілюватися в зовнішньому вигляді іспанця, у його костюмі. Особливо виразно це почало відчуватися в 30-х роках XVI століття, коли могутність Іспанії досягла своєї межі. Великі території в Європі, завойовані землі в Західній півкулі, потік золота, коштовного каміння — усе створює ілюзію вічного багатства, розкоші та безмежної сили. Але за цим таїлися страшні симптоми падіння, нерегульовані процеси економічного розпаду та духовної деградації колишнього лицарства. Історичний крах Іспанії ще не настав: його час проб’є у XVII столітті, але непомітні для сучасників його симптоми з’явилися в період цілковитого зовнішнього благополуччя. У цей час гордість іспанців, що відігравала, безумовно, позитивну роль у період реконкісти, перетворюється на почуття національної вищості, і ідея світового панування стає доволі популярною. Звичка дешево цінувати життя іншої людини, що склалася у воєнний час, оселяє в серцях багатьох людей жорстокість, яка послужила сприятливим ґрунтом для розгулу інквізиції.

Однак про духовну силу іспанського народу у XVI столітті можна судити з небаченого розквіту культури та мистецтва, який досяг кульмінації в першій половині XVII століття й створив світову славу творінням іспанців.