Одяг середньовічної Європи Романського періоду (IX

Одяг середньовічної Європи Романського періоду (IX — XII ст.), як і тканини, виготовлявся зазвичай у маєтку феодала для нього самого та його родини. Лише в XI столітті з розвитком міст з’являються цехи, що виготовляють одяг. У ранньому середньовіччі одяг шили з лляних і вовняних тканин. Шовк був предметом розкоші й був доступний лише багатим феодалам, які купували його у візантійських купців.

Костюми для вищого стану шили з тканин переважно яскравих тонів: синього, зеленого, пурпурового, а костюми для простолюду — з тканин темніших барв: сірого, коричневого. Одяг жовтого кольору зазвичай не носили, оскільки цей колір вважався кольором зради й ненависті. Узагалі, символічність була характерна для середньовічної культури. Кожному кольору надавали особливого значення. Так, білий колір символізував чистоту, віру; чорний — скорботу, вірність; блакитний — ніжність. Одяг цілком червоного кольору — кольору крові — починаючи із середньовіччя носили кати. Тканини були безвізерункові, одяг прикрашався хутряною опушкою або вишитою візерунковою облямівкою. Декоративність костюма досягалася поєднанням контрастних кольорів.

Класова відмінність в одязі середньовічної Європи виявлялася головним чином у якості тканини та коштовності оздоблення, а не у формі костюма, оскільки крій усього одягу був ще дуже простий і примітивний. У ранньому середньовіччі переважає накладний одяг. Обгорталися навколо тіла лише плащі. Тіло намагалися закрити якомога щільніше — у цьому позначався вплив церкви. Жінки носили лише глухі, закриті сукні, що приховували ноги; чоловіки — одяг і довгий, і коротший, що відкривав ноги. На формування типу середньовічного одягу впливали також кліматичні умови.

Чоловічий одяг середньовічної Європи складався з двох туник, надітих одна на одну. Спочатку туніки були короткими — до коліна, але із середини XI століття вони подовжилися до середини литки, короткі ж носили лише селяни та молодь. Вікові відмінності в костюмі були в усі часи й епохи. Зазвичай літні люди уникали надто коротких, надто вузьких і надто яскравих убрань. Туніка короля могла сягати підлоги. Туніку завжди підперізували, а над поясом іноді був напуск. Нижня туніка — каміза — була з довгими суцільнокроєними рукавами, а верхня — котта — могла бути без рукавів або з короткими широкими рукавами, з-під яких виднілися рукави камізи. Декольте було напівкруглим або прямокутним. Котту шили з дорожчих тканин, ніж камізу. Під час холодів носили ще безрукавний одяг на кшталт жилета — рок — плащі, спочатку короткі на кшталт римського напівдалматика (тобто напівкруглі), а з XI століття довгі, що сягали самої землі. Плащі застібали на правому плечі. У народі часто надягали плащ із каптуром — ненулу.