Англійський чоловічий костюм у 40

У першій чверті XVI століття середньовічні капелюхи були витіснені беретами. У 40-х роках вони мали невеликі криси, трохи спущені з правого боку, а з лівого — пишне страусове перо, прикріплене пряжкою ювелірної роботи. У першій половині XVI століття незер-стокс робили з тканини — їх кроїли переважно із сукна по так званій “косій нитці”. Взуття й далі було м’яким, але мало, як і в інших європейських країнах, широкі квадратні носки (“качиний ніс”).

Зміни в англійському чоловічому костюмі відбуваються наприкінці 40-х — на початку 50-х років XVI століття. Причиною цього стало не стільки поширення іспанських мод по всій Європі, скільки одруження королеви Марії Тюдор з іспанським королем Філіпом II. Бундючні пихаті іспанці, які приїхали разом із Філіпом II, викликали суперечливу реакцію серед придворної англійської знаті. Спершу чужі звичаї та костюм здавалися дивними, безглуздими, з них сміялися, як це властиво людям, потім у декого виникло бажання наслідувати іноземців. Крім того, у привезених з континенту новинах стверджувалося, що іспанський костюм нині є зразком для всіх світських людей. І, попри ворожнечу між наближеними Філіпа II та придворними королеви, “мавпування” англійців, страх “відстати від моди” змусили їх наслідувати ненависних католиків — іспанців.

Філіп II недовго був чоловіком Марії Тюдор, її царювання тривало лише п’ять років, але іспанський костюм, видозмінюваний англійцями на свій смак, побутував до початку XVII століття.

Спершу вплив іспанців позначився в появі жорсткої прокладки в джеркіні і рюша по краю стоячого коміра, потім стали носити невеликі фрези, що називалися в Англії “раф”. У 60-х роках одна заповзятлива жінка з Фландрії, змушена покинути батьківщину, оселилася в Лондоні і, знаючи спосіб робити рафи жорсткими, за добру плату стала навчати англійських леді мистецтва крохмалити коміри. Успіх цього підприємства перевершив сподівання фламандки. Вона винаходить кольорові крохмалі — і в Англії починають носити блакитні, жовті, шафранові рафи. Після того як англійці дізналися властивості крохмалю, величина рафів починає неухильно зростати й сягає наприкінці століття 30 см. Разом із тим зменшуються об’єми та змінюються пропорції головних частин костюма та їхній крій.

Дублет перетворюється на верхній одяг, його роблять із рукавами та невеликою баскою, і він замінює джеркін. Джеркін же стає парадним верхнім одягом. Він існує у двох головних варіантах: напівдовгий із відкидними рукавами та короткий із рукавами у вигляді окосту.