Одяг давньої Греції

У тісній залежності від цих особливостей античного суспільного ладу, у безпосередньому зв’язку з античною ідеологією та напрямом античного мистецтва розвивався давньогрецький костюм.

Свої основні властивості давньогрецький костюм незмінно зберігав аж до періоду, коли він поступово почав видозмінюватися через тісний взаємозв’язок зі східними культурами та Римом. На початку нашої ери давньогрецький костюм втрачав своєрідність, зливаючись із панівним римським костюмом.

Уявлення про людське тіло як гармонійний прояв краси в природі, глибоке розуміння його пластичних форм та високорозвинена фізична культура тіла, що органічно входила в систему виховання, зумовили підпорядкування давньогрецького костюма завданню збереження та виявлення прекрасних форм людського тіла. Костюм давніх греків мав так прикривати тіло, щоб природність пластичних форм людської фігури не була прихована й не видозмінювалася, а, навпаки, щоб її природна краса була завжди підкреслена.

Першим давньогрецьким античним костюмом був лише огортаючий, драпірувальний одяг, який набував форми тільки після драпірування його на фігурі людини. Закріплювався одяг різними способами, спочатку, як правило, без допомоги голки та нитки. Якщо до часткового зшивання й вдавалися, то лише як до додаткового засобу для полегшення драпірування. Прямокутні шматки тканини драпірувалися вільно, утворюючи просторий, неприталений і не облягаючий фігуру одяг. Цим забезпечувалися вільні рухи — необхідна умова виявлення природних пластичних форм людського тіла, запорука здійснення справжньої фізичної культури та гігієни тіла. Пояси вдягали радше для підтримки одягу, для полегшення драпірування та закладання складок, ніж для стягування фігури. Навіть своєрідний бандаж із тонкої шкіри (стафіон), що його носили інколи грекині у вигляді широкої пов’язки навколо торса під хітоном, був лише засобом для того, щоб запобігти розпливанню форм, і не мав на меті зміну фігури. Уся краса давньогрецького костюма полягала саме у вільно, м’яко, скульптурно спадаючих складках одягу, які виявляли загальні контури природних форм тіла й водночас дозволяли приховати його вади.

Культ краси людського тіла перетворював оголеність в античному костюмі на правомірну, природну для нього властивість. Костюм не мав самодостатнього значення, а був ніби доповненням до оголеного тіла, пов’язаним із практичною необхідністю носити одяг. Оголеність і неприкритість не вважалися ганебними. Не порушуючи почуття пристойності, давньогрецький костюм (і чоловічий, і жіночий) міг вільно оголювати руки, плечі, ноги й навіть розкривати цілий бік усієї фігури. Звісно, типово середземноморський клімат Греції, сухий і теплий, створював сприятливі умови, не вимагаючи вбрання, яке б прилягало або загортало тіло людини. Чоловічий та жіночий давньогрецькі костюми були у своїй основі майже зовсім ідентичні. Навіть способи носіння та драпірування одягу в обох статей, по суті, мало чим відрізнялися, а інколи були зовсім однаковими. Лише деякі види драпірування були властиві тільки чоловічому або тільки жіночому костюмам.