Одяг стародавнього Риму

Чоловічий і жіночий одяг Стародавнього Риму почали відокремлюватися вже в ранній період історії Стародавнього Риму, коли римлянки носили давньогрецький одяг, а чоловіки продовжували вдягати римські тоги та плащі. Ця помітна різниця існувала аж до пізньої імперії, коли з поширенням серед обох статей майже однакового типу глухого вбрання чоловічий і жіночий костюми ставали схожими. Особливістю давньоримського костюма, порівняно з давньогрецьким, є яскравіше виявлена його класова диференціація. Аристократичний характер республіки, привілейоване становище римських громадян стосовно інших мешканців величезної території Римської держави, розвинений бюрократичний апарат на чолі з імператором — усе це створило всередині вільного населення Стародавнього Риму різні соціальні групи, які намагалися підкреслювати свою відокремленість і в зовнішності, і в одязі. Біла тога, наприклад, була верхнім одягом лише повноправних римських громадян. Раби взагалі не мали права носити тогу. Навіть у жіночому костюмі спостерігалася звична класова диференціація. Класова диференціація костюма у Стародавньому Римі виявлялася також і в різкій відмінності якості та багатства однотипного одягу в представників знаті римського суспільства і в усього іншого населення. Убогість одягу простолюдинів, як і в усьому середньовічному одязі, була різко протилежна розкішним костюмам знаті. За свідченням сучасників, дружина імператора Клавдія (41—54 рр. н. е.) в один зі своїх парадних виходів була прикрашена коштовностями на астрономічну суму — 40 млн сестерціїв.

Найпоширенішим матеріалом, з якого виготовляли одяг протягом усієї історії Стародавнього Риму, була вовна. Римляни здавна вміли виготовляти різні ґатунки вовняних тканин, зокрема й дуже тонкі та м’які, а також щільні, ворсисті. Поряд із вовною використовувалися й лляні тканини, переважно для нижнього одягу, який надягали безпосередньо на тіло. Уже в I ст. н. е. у Римі був відомий і шовк. Звертання до шовкових тканин усе більше поширювалося, і вже в пізній період імперії шовковий одяг став досить звичним у побуті багатих верств населення, особливо на сході. Спочатку це були легкі, тонкі шовкові та напівшовкові тканини, зокрема й напівпрозорі (для знатних модниць), а далі переважали дедалі щільніші, важчі тканини.

Основним кольором давньоримського одягу в ранній період був білий, який показував привілей повноправних римських громадян. Білий колір частково зберігав своє значення й пізніше як колір парадного одягу, особливо під час здійснення жертвоприношення та інших релігійних церемоній і обрядів. Раби та неповноправні громадяни носити білий одяг не мали права. Кольори їхнього вбрання були темними: переважали коричневі, жовто-бурі та сірі тони. Починаючи з II ст. до н. е. поряд із білим, широко носили одяг і інших кольорів. Особливо різноманітними були кольори жіночих костюмів, тоді як чоловічі мали лише червоні, фіолетові та коричневі тони. Одяг, пофарбований у вищі ґатунки пурпуру, із часів Доміціана Флавія (81—96 рр. н. е.) і особливо Феодосія II навіть придворним категорично заборонялося носити — пурпур став виключно імператорським кольором.