Чоловічий і жіночий костюм Стародавньої Греції

У загальному комплексі давньогрецького костюма в чоловіків і жінок суттєво відрізнялися переважно лише зачіски (та й то лише починаючи з періоду розквіту античної культури). Особливості суспільного ладу давньогрецьких рабовласницьких полісів, зокрема республіканський державний лад, типовий для багатьох із них режим «рабовласницької демократії», зумовили набагато менш виявлену станово-класову диференціацію костюма. Більш чи менш помітна різниця костюмів існувала лише між вільними та рабами, хоча й тут не спостерігалося принципової різниці. Звичайно, у рабів було простіше й бідніше вбрання, пристосоване до щоденної фізичної праці. Єдина принципова відмінність у зовнішньому вигляді раба та вільного громадянина грецького поліса полягала в тому, що раб мав коротко стригти волосся на голові та голити бороду, а також ходити босоніж. Відокремленого стану жерців у давньогрецькому античному суспільстві не було, і їхні костюми майже нічим не відрізнялися від костюмів інших громадян. Система виборності урядових осіб і незначний розвиток усталених привілеїв знатності зумовили також відсутність спеціальних знаків розрізнення суспільного становища в костюмах верхівки панівного класу рабовласників.

Основним матеріалом чоловічого та жіночого давньогрецького одягу була, насамперед, вовна, яку використовували для виготовлення нижнього та верхнього вбрання. Греки вміли виробляти з неї грубі та щільні тканини, а також тканини дуже тонкі, м’які та пухнасті, що добре укладалися у складки під час драпірування. Поряд із вовною досить широко використовували лляні тканини, нерідко дуже тонкі. У період розквіту давньогрецької культури, особливо в Афінах, іонійських містах і колоніях південної Італії, жіночий одяг стали шити з найтонших напівпрозорих, легких тканин, вуалі. У той час вони вже були дуже поширені, за винятком хіба що Спарти, яка довше, ніж усі інші грецькі держави, зберегла простоту побуту та костюма. Шовк і бавовна проникли до Греції зі Сходу лише значно пізніше. Одним із найпоширеніших кольорів давньогрецького одягу класичного періоду був білий (або суворий), який вважали найвитонченішим і найвишуканішим. Однак дуже широко використовувалися й кольорові тканини, особливо для жіночих костюмів, які мали найчастіше фіолетовий, пурпуровий, рожевий, теракотовий, темно-жовтий (шафрановий), коричневий, синювато-зелений і блакитний кольори. При цьому тканини були одноколірні, прикрашені облямівковим візерунком. Строкатість не була властива класичному античному костюму: далі поєднань двох різних кольорів верхнього й нижнього одягу, з яких одним часто був білий, давні греки не йшли. Лише в ранній, гомерівський період спостерігалося значно більше яскравості в одязі. Чорного кольору, принаймні для суцільного тла, тканин у класичному давньогрецькому костюмі зовсім уникали. Він міг траплятися лише як інший колір у візерунковому орнаменті бордюрів. Під час трауру вдягали радше коричневий або сірий одяг, ніж чорний. Для одягу рабів, а також для деякого верхнього вбрання (наприклад, плащів), виготовленого з грубих, щільних тканин, застосовували природні кольори вовни коричневих, бурих і сіруватих відтінків.