Жіночий французький костюм другої половини XVI століття

Жіночий костюм Франції різко змінюється у 80-х роках. Нагромадження великих об’ємів, надмірне збільшення всіх деталей так спотворюють фігуру, що костюм можна сприймати радше як безглузду архітектурну споруду, ніж як жіночу сукню. Збоченість моди двору Генріха III була прямо пропорційна звичаям, що там панували.

Зміна пропорцій французького жіночого костюма 70—80-х років спричинила й зміну взуття. Замість м’яких закритих туфель (“ескарпен”) носять італійське взуття без задників, але на дерев’яній підошві — “піанель” — та венеційське на високих дерев’яних підставках — “патен венисьєн”, що сильно збільшувало зріст.

Гама кольорів придворного жіночого одягу Франції, як і чоловічого, у 70—80-х роках була світлою, часто траплялися поєднання ніжних пастельних тонів — слонової кістки із сіро-блакитним, молочно-лимонного з блякло-бузковим, але особливо багато носили світло-червоних тонів. Ці улюблені кольори іноді поєднували із сірим.

У буржуазних же колах, куди також проникали новинки придворного середовища, одяг робили більше з тканин темних кольорів або в контрастних поєднаннях, як, наприклад, зеленого та червоного, коричневого та зеленого.

У період громадянської війни та роз’єднаності країни з’являється багато місцевих особливостей у костюмах різних районів Франції. Це створювало велике розмаїття зовнішнього вигляду французів 70—80-х років. Однак, попри відмінності в костюмах, цей зовнішній вигляд не виходив за межі усталеного й характерного для другої половини XVI століття типу, що відобразив естетичні погляди свого часу.

Наприкінці 90-х років і на початку XVII століття дещо подовжується талія та шніп (гострий кут) ліфа, валик на стегнах (вертюгаден) розташовують похило й поверх спідниці сукні: такий своєрідний тамбурин покривають широкою трубчастою або закладеною складками баскою, подібною до коміра-фрези. Ця баска в кількох варіантах (різної ширини) зберігалася в жіночому костюмі в першому десятилітті XVII століття. Особливо великими були вертюгадени, валики та баски на придворних сукнях — королева Франції Марія Медічі була повною жінкою, і громіздкий костюм допомагав їй перетворити ваду на еталон краси.

Після закінчення громадянської війни, коли економіка Франції почала поступово відновлюватися, відновилося й виробництво шовкових французьких тканин. Для піднесення рівня цієї галузі промисловості привозили турецьких ткаль з Анатолії, які виробляли тканини зі звичним для них східним малюнком. Наприкінці 90-х років і на початку XVII століття французи вже виготовляли шовкові тканини, заткані великими квітами, птахами. Зразком для цих малюнків послужили квіти та птахи з першого зоопарку, заснованого в Парижі наприкінці 90-х років.