Французький міський і селянський жіночий костюм

Народний французький міський і селянський жіночий костюм змінювався повільно. Однак у містах ці зміни відбуваються все ж швидше завдяки постійному спілкуванню городян із представниками інших станів. Тому час, хоча й не так швидко, вносив нові деталі та пропорції в їхній одяг, особливо якщо городяни мали кошти. Однією з основних відмітних особливостей одягу заміжніх городянок і селянок був чепець із полотна, з яким вони не розлучалися до самої смерті. Виходячи на вулицю в холод чи негоду, поверх чепця надягали шаперон із чорного товстого сукна. Французькі городяни та селяни носили одяг із лляних і вовняних щільних тканин, часто власного, домашнього виробництва. Навіть досить заможні буржуа не наважувалися порушувати королівські ордонанси, за якими їм дозволялося використовувати шовк і оксамит лише на оздоблення або на головні убори їхнім донькам і дружинам.

Велике конструктивне відкриття європейців XIV століття — відокремлення спідниці від ліфа — стало надбанням селян у XV столітті, але корсаж і спідниця майже повністю змінили суцільнокроєну селянську сукню лише в XVI столітті. Сорочка, щільний ліф-корсаж і спідниця з грубої тканини стали основою народного європейського костюма протягом XVII—XIX століть.

Окремі деталі дворянського костюма XV століття стають надбанням селян у XVI столітті та зберігаються в їхньому костюмі аж до середини XIX століття. Це передусім — жіночі головні убори. Так, наприклад, високий конусоподібний еннен, відомий нам із готичних мод XV століття, у XVI столітті вже побутував у селянок Лотарингії та зберігався там ще й у XIX столітті. Таким чином, процес формування народного французького костюма частково розпочався ще в XVI столітті, коли відмінність у життєвому укладі села та розрослих міст стала досить значною.