Одяг середньовічної Європи

Разом із падінням у V ст. н. е. стародавнього Риму назавжди зникло рабовласницьке суспільство й загинула антична цивілізація. Упродовж багатьох століть на території теперішньої Європи не було скільки-небудь сталих державних об’єднань. Вони часто виникали і так само швидко гинули. Перша більш довговічна держава з’явилася лише наприкінці IX ст. — держава франків.

Середньовічні держави виникали на основі нових економічних відносин — феодальних, за яких основними силами суспільства були феодали та залежні від них кріпаки-селяни. Після прийняття християнства величезну роль у житті людей починає відігравати церква. У монастирях розвивається не лише сільське господарство та ремесла, але й розквітають різноманітні мистецтва: мистецтво мініатюри, переписування книг, ювелірне мистецтво тощо. Процес формування феодалізму завершився в основному до X ст. Історія культури феодального суспільства поділяється на два основні періоди — раннє середньовіччя (IX—XII ст.) і пізнє (XIII—XV ст.).

Для середньовічного суспільства дуже важливим елементом його структури була станова ієрархія. На вершині станових сходів стояв король — великий феодал, далі герцоги, графи, лицарі. Кожен із них був підлеглим — васалом, який підкорявся лише своєму безпосередньому патронові — сюзеренові. Станові відмінності в період пізнього середньовіччя знайдуть своє вираження у формі костюмів.

Розглядаючи культуру середньовіччя, і зокрема костюм, мають на увазі костюми Середньої Європи в цілому, без поділу на окремі області, по-перше, тому що спочатку в Європі не було сталих державних об’єднань, а по-друге, тому що в період раннього середньовіччя можна було спостерігати єдність розвитку європейської культури, яка здійснювалася спочатку християнською церквою.

У період раннього середньовіччя вплив на костюми та одяг чинить романський стиль, який виявляється в архітектурі, образотворчому й прикладному мистецтві. Як в архітектурі, так і в костюмі романський стиль склався завдяки схрещуванню двох культур — римської, античної та варварської.

Романський стиль виявився в архітектурі церков, монастирів, замків. Його характерна особливість — важкуватість, масивність форм, напівкруглі арки, товсті стіни, невеликі прорізи вікон і дверей. Основним будівельним матеріалом слугував місцевий сірий камінь. Інтер’єри романського стилю відповідали похмурому характерові романської архітектури. Переважання темних кольорів, склепінчасті стелі, дерев’яні панелі, підлоги з кольорових теракотових плит, вкриті шкурами камені, що слугували для освітлення й опалення, палаючі смолоскипи, прикріплені до стін за допомогою залізних колін — усе створювало враження похмурості та незатишності.

В архітектурі та прикладному мистецтві складається готичний стиль. Виниклий на основі романського, готичний стиль, однак, сильно від нього відрізняється. У пропорціях архітектурних споруд, у меблях готичного періоду переважають спрямовані вгору легкі, витончені форми. Конструкція готичних споруд складається зі складної системи стрілчастих арок і опор — стовпів, які становили ніби скелет будівлі, заповнений тонкими стінами або вітражами.

Меблі стали витонченішими, ніж у ранньому середньовіччі, і набули видовжених пропорцій. Часто їх прикрашали тонким різьбленням. Інтер’єри готичного стилю були менш похмурими, ніж романські, більше наповнені світлом, що проникало крізь великі стрілчасті вікна.

Середньовіччя, як і будь-який історичний період, створило свій ідеалістичний образ краси людини, який визначається загальним укладом життя, розвитком стилів у мистецтві та основними засадами суспільства. Однак естетичні ідеали середньовіччя, які складалися протягом багатьох століть, були під впливом і з прагненням церкви приборкати «гріховну людську плоть». Згідно зі світськими уявленнями вважалося красивим, щоб жінка була високою, із золотистими кучерями, темними, але не зрослими бровами, вузькою талією. Підкоряючись етикету, жінки мали ходити дрібними кроками, опускаючи очі, злегка схиливши голову, і вміло підхоплювати сукню, не волочачи її по землі, тощо. Класичною країною середньовіччя можна назвати Францію, а Париж — «квіткою середньовіччя».