Чоловічий одяг молоді Італії епохи Відродження

Але, як і в образотворчому мистецтві, італійці зберігають самостійність художньої інтерпретації, використовуючи ці елементи лише для більшого розмаїття декоративних рішень костюма.

Поряд із джорне молодих людей існували й довгі одежі літніх італійців. Довгими були й багато урочистих одеж, особливо у венеційських патриціїв, серед яких існував такий звичай: після 14 років юнаки мали носити тогу (довгий широкий одяг із широкими рукавами) для того, щоб виробити красиву, плавну ходу й позбутися притаманної юності стрімкості чи навіть метушливості. Але, очевидно, цей звичай далеко не завжди виконувався, бо молоді люди в Італії в довгому одязі трапляються порівняно рідко. Як і в інших країнах Європи, довгий одяг носили посадові особи, вчені, духовенство, чернецтво. Незнатні юнаки, до яких, звісно, належали гондольєри, носили лише короткий одяг.

Чоловічий одяг молоді Італії епохи Відродження підкреслюється напівдовгим волоссям, завитим і пишно збитим на кінцях, ретельно поголеним обличчям. Стрункі ноги обтягують вузькими кальцоні, які часто, за традицією середньовіччя, роблять асиметричними за кольором.

Розквіт культури епохи Відродження припадає на другу половину XV — початок XVI століття. Захоплення мистецтвом, за свідченням сучасників, мало масовий характер. Будівництво соборів — місць, де відбувалися масові зібрання людей, — цікавило всіх, а фрески храмів розповідали про життя таких самих простих людей, про милосердя, добро чи муки, втішали виглядом квітучих дітей і ніжних сильних матерів, тішили гармонією ясних і звучних барв, тануючими далями рідних краєвидів. Доступне всім мистецтво справді виховувало людей, формувало їхній смак, і образи прекрасного майже непомітно входили в їхнє життя.

Але це був лише один бік життя, який допомагав людям епохи Відродження почуватися господарями своєї долі. Існувало ще багато похмурого й важкого: бідність, страшні хвороби, невщухаюча ворожнеча між різними соціальними верствами та боротьба між містами, військові набіги сусідів. Турботи молодості відходять на другий план. Лише зрілий розум дорослої людини здатний розібратися у складних життєвих питаннях. Змінюється, стає старшим абстрактний ідеал епохи, який завжди присутній у зовнішньому вигляді людей того часу.