Арабський одяг

Одяг арабського сходу, частково перейнявши культурну спадщину античності елліністично-римського періоду, давньої іранської цивілізації та інших народів Сходу, переробивши й запліднивши її новим струменем власної культури, джерела якої сягають давніх цивілізацій Аравійського півострова ще з I тисячоліття до н. е., — араби створили дуже високу культуру, яка на той час значно перевищувала західноєвропейську.

Економічним базисом розвитку цієї культури був прогрес сільськогосподарського виробництва (зокрема поширення штучного зрошення, бавовництва та шовківництва), швидке зростання міст як центрів різноманітного ремісничого виробництва та надзвичайно широкий розвиток торгівлі, у тому числі зовнішньої (з Індією, Китаєм, Давньою Руссю, Європою), що надовго забезпечило арабам пріоритет у світовій торгівлі. Особливої своєрідності середньовічній арабській культурі надавали давні арабські традиції кочового способу життя, які в країнах Арабського Сходу продовжують зберігатися й до наших днів. Кочівники-бедуїни завжди залишалися однією з істотних постатей арабського суспільного життя: усюди в арабських країнах із розвиненими феодальними відносинами співіснувала родоплемінна організація кочівників. Не менш характерний, особливий відбиток на арабську культуру наклала й релігія арабів — іслам. Підпорядковуючи собі побут, мораль та інші сторони суспільного життя, іслам справляв істотний вплив і на напрям розвитку духовної культури арабів — науки та мистецтва. При цьому, чуючи ідеї «гріховності плоті», далекий від аскетизму, більш «земний» іслам обіцяв правовірним матеріальний, а не духовний рай.

Поширення ісламу в усіх завойованих арабами (неарабських) країнах сприяло виникненню деяких спільних рис у культурі цих країн і після остаточного розпаду Арабського халіфату та утворення з них самостійних держав зі своєрідною, уже не арабською, але все ж мусульманською культурою (Іран, Туреччина).

Звісно, це стосується й костюмів як одного з проявів суспільного життя, як одного з істотних елементів матеріальної культури. Саме в такому розумінні можна вживати поняття «східний костюм», яке трапляється в нашій театральній практиці. Це арабські у своїй основі костюми, що сформувалися вже в умовах магометанської релігії та перейняли деякі елементи костюмів колишніх народів, які входили до складу халіфату, особливо персів і турків. Вони поширилися в різних варіантах як серед цих народів, так і в арабських країнах, особливо серед міського населення та в колах панівної верхівки, а також у духовенстві, і подекуди збереглися до наших днів. Арабським костюмом далеко не вичерпується все розмаїття костюмів мусульманських Туреччини, Ірану, Середньої Азії: вони зберігали й розвивали свої костюми без арабського впливу. Необхідно також додати, що й саме поняття «арабський костюм» у вузькому розумінні теж доволі узагальнене, адже на такій великій території, яку в середні віки займали арабські країни, відмінності в костюмах були значними, бо ці країни до арабського завоювання населяли різні народи. Тому не дивно, що арабський костюм в Іспанії, Північній Африці, Єгипті, Сирії та Аравії мав кожен свої специфічні особливості. При цьому найпомітнішими були відмінності між Заходом (Іспанія, Північна Африка) та Сходом (Єгипет, Сирія, Ірак, Аравія).